Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Вірсавія Стрельченко: Памʼять - ВІРШ

Я клялася забути, спалити мости, Але дим від них ріже так сильно легені. Я вчилася жити, хоч і шлях не простий, Пам’ять — мов ніж, що лежить у кишені. Знаєш, я більше не плачу вночі, Я просто вдивляюсь годинами в стелю. Ти десь живеш, ти дихаєш, спиш, А я тут, де час не минає без хмелю. Руками хапаю порожнє повітря, Немов ти ще поруч, немов ще ти мій. Шукаю твій запах ,як божевільне створіння, Хоч нас вже немає. І ти вже чужий… Кажуть, що час залікує всі рани, Чому ж мої й досі кровлять? На серці чому діри чорні...Капкани? Чому...Я все ще шепочу твоє ім'я?