Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександріса: Муза-кішка - ВІРШ

Моя муза мов кішка, пустунка мала, То поруч муркоче, то зникне з стола. То ніжно торкнеться м’якими лапками, То грає моїми думками мов папками. Вона забігає зненацька в мій дім, То шепче натхнення, із вух аж йде дим. То хвостиком стрімко ідеї змітає, То вірші сама на папері лишає. Я вперто працюю, та тільки умить — Вона вже у серці, у пальцях бринить. То котиться літер клубочок строкатий, То рими лягають в рядки винувато. Вона обіймає мене крадькома, То муркне на вухо, то щось наспіва. А літери пишуться, обертом голова, Лягають у строки звичайні слова. Та щойно її я схопити зберусь, Вона вже далеко, зникає чомусь. Та знаю, що знову повернеться нишком, Бо муза ж моя — ніжна, лагідна кішка!