Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Людмила Коломоєць: Стою серед тернів в квітневім білоцвітті… - ВІРШ

Стою серед тернів в квітневім білоцвітті, Духмяний паводок коханням наплива, І навіть вітер, в ці попавши сіті, Сердито пелюстки з квіток зрива. І кида їх на одяг і обличчя, Притрушуючи ніжну зелень трав, Забувши смак тепла і доброзиччя, Мабуть, всю лють на цій красі зігнав. Та він забув, що в білій заметілі Немає вже морозів й холодів. Стоять дерева, ніжно захмелілі, Ховаючи ліси очеретів. Засохлі, мертві, жовтувато-бліді, Так низько посхиляли голівки, Немов шукають на своїм погідді Наступників зелені пагінки. Пройметься серце тихим-тихим жалем, Та тільки на якусь коротку мить: Не місце тут ні суму, ні печалям, Бо все красою й юністю шумить. Радію й я. Не можу надивитись На це розкішшя свіжості й краси. Зі мною й небо встигло роз'яснитись І майже зникли втоми голоси. 21.04.1998 ©Коломоєць Людмила Петрівна