У цьому світі лиш собі я вірю.
На серці тиша, спокій... Ані слів,
А тільки мрія моститься на вії,
І чую птаха пречудовий спів.
Ще мить і я сама тримаю ліру!
Я забуваю свій недавній гнів,
І ту лиху самотності завію,
В якій нестерпно спомин відболів.
І відчуваю - губиться безмовність,
І творяться небачені діла,
Душа моя пірнає в невагомість.
Не віриться - а чи то я була?
Бо лиш тоді терзає одинокість,
Коли в душі вирує буря зла.
