В тіні стояти – це не перевага,
Страх зв'язує руки, та сковує крок.
Хутко згасає остання відвага,
І голос слабкий загубився, замовк.
А десь там, за межами власних вагань,
Чекає можливість змінити цю грань.
Та сумнів, мов привид, міцно тримає,
Тягне назад, а вперед не пускає.
Як довго можна боятись падіння?
Як довго ховатись у клітці з тривог?
Не дійдеш до мрії ти без перемог,
Без кроків сміливих, без розуміння.
Думай, на що тобі сил вистачає,
Щоби відчути, що серце палає.
Коли ти зростаєш без зайвих питань,
То далі в житті буде менше страждань.
Ти чуєш, за спиною сумнів замовк?
Без застереження, тільки відвага!
Іди уперед, не звертай ні на крок,
Тільки у дії твоя перевага!
Мирослав Манюк
18.03.2025
