Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Семенюк: Хто загубив пір*ячко? - ВІРШ

Я, прокинулася зранку, Вийшла на подвір'ячко. І, побачила на ганку – Золотисте пір'ячко… А воно таке легеньке, Ніжне і красиве! Хто ж згубив, оце маленьке І чарівне диво!? Он, пасуться у дворі – Кури, гусенята. Треба підійти до них, Про все розпитати! Відказала курочка Квоканням раденько: -Не моє це пір'ячко, У мене – рябеньке! Півень теж порахував Пір'їночки на хвості. І, вдоволено сказав: -Не моє! Мої є всі! Я до гусочки тоді Підійшла не сміло. А вона у відповідь Так прогелготіла: -Дивне пірячко твоє́ - Гарне, чепурненьке! Тільки, воно - не моє́. Глянь - моє біленьке! А індик… То й взагалі Навіть слухати не став. Хвіст розкрив, почервонів, І мене таки прогнав! Сів на гілку горобець: -Друже, це твоя пір'їнка? Але жвавий стрибунець Тільки, голосно цвірінькнув! Може, мені у ворони Спробувати запитати. Та, в ворони пір'я – чорне, Що тут думати-гадати! Трішки я засумувала… Це нікуди не годиться! Але ні ж бо! Пригадала! Це пір'їночка - жар-птиці! У казках живе вона! Схожа птаха ця на диво! Незвичайна, осяйна, Із оперенням красивим! Це вона вночі летіла Через сад, подвір'ячко. І, напевне, загубила Золотисте пір'ячко!