Нам щеня подарували,
Пустотливе цуценя.
Ми з сестричкою стрибали,
Ми від радощів співали,
Наче ляльку загортали,
На руках його гойдали...,
Мама стримана була.
Безліч видумали втіх:
З рук йому давали їжу,
Влаштували тепле ліжко
І нову читали книжку,
Та надвечир песик стих.
Невеселий ліг в куточку,
З нами бігати не хоче,
Від цукерки відгорнувся,
Хвостик звис і розігнувся...
Ми ж хотіли знов, так само!..
Та втручилась в справу мама:
- Цить, - сказала, - не кричіть!
Він втомився. Хай поспить.
Не бажаючи лихого,
Ви замучили малого!
Відпустіть його мершій -
Він - не лялька. Він - живий!
Годі бігати та грати,
Вам тепер відповідати
Слід навчитись за Дружка -
Турбуватись, доглядати,
Вчити, ще і тренувати, -
Ця робота нелегка.
Не беріть його до рук, -
Буде знать не тільки гру,
Ну а згодом цей бешкетник
Стане вам напевно друг.
Ми спитали в мами й татка,
Як нам вчити цуценятко.
Підказав сусід Микола,-
Знає, де собача школа.
Я сказав сестричці Тоні:
-Не злякаюсь перепонів.
Стану я, як тато, дужим,
І з тобою, песик-друже,
Ще послужим на кордоні!
Квітень, 2009.
Олечка, душевное спасибо за отзывы. У меня был приятель-одноклассник - ваш однофамилец, сейчас в молдавской Рыбнице живет. Так что я не случайно среагировала. Удачки!
По инициативе украинской диаспоры в Молдове и под эгидой посольства Украины готовится издание детского сборника стихов. Все детские стихи готовились в этот сборник, вернее антологию.
