А треба жити на землі просто жити
Не для когось, а для себе у житті.
Кожним божим днем, і часом дорожити...
Любити життя - ці миті золоті.
А життя нам з небес, дав небесний Отець,-
Щоб працювали на землі, як пташка.
І благословив життєву путь у вінець,-
Щоб пройшли усе в житті, коли важко.
А треба жити і не опускати рук,
Коли прийде в наш дім біда і горе.
Слухати голос серця, зростати, як бук,
Пройти через терни життя і море.
А треба жити і вчитись просто жити,
Пройти через вітри, дощі і грози.
І все на цім світі треба пережити,
Не боятись заметіль зими, морозу.
А треба жити і вдихати у життя...
Будувати свій дім, свій рай на землі.
Радіти сонечку, що зійде в небеса...
Зрости як деревця великі, малі.
А треба жити, йти вперед крок за кроком,
Не згубитись як лист в осіннім тумані.
Життя б'є ударом, блискавичним током,
Штовхає наче шторм у океані.
А треба жити, вдихати у цвіт весни,
Зранку сонечку у вікні радіти.
Слухати, як шепочуть стрункі ясени,
На землі наче сонечко світити.
А треба жити, навчитись просто жити,
Коли людська гроза зламає крила.
Любити своїх ближніх, а не судити...
Молитись, щоб душа твоя ожила.
А треба жити, не втрачати надію
У вірі плекати на життя плани.
Минати стороною дикого змія
Молитвами загоювати рани.
А треба жити, і йти вперед до мети...
Відпочить, коли натомлені ноги.
На життєвім путі зазнаєш втрати ти...
А ти молись, і шукай мудрість Бога.
