Навчилась жити я – як є,
І серцем дякувать за ранок,
За те, що день цей світ дає,
І світить сонце без оманок.
Я бережу усе, що вмить
У серці тихо проростає,
Бо навіть біль, що так бринить,
Колись мелодію зіграє.
Є вірний друг і щирий сміх,
Є подруга – як тепле свято,
Є руки, що серед усіх
Врятуй міцно і завзято.
Тепер себе я не сварю,
Не гаю спокою даремно,
Я душу в тишу загорну –
І світ здаватиметься чемним...
Бо час прийшов – усе збагнуть,
Позбутись сталих переконань:
Життя складне – та в нім є суть –
Щасливим бути без вагань!
