Не сталося, не справдилися мрії,
Любов для тебе у житті тягар!?
Втекти немає сили від стихії,
Там смикають вітри і тягнуть в яр.
Постійно всюди холод за спиною,
Свердлить як дриль, від болю явний шок.
Пропав мій голос, стала я німою,
Всі почуття закриті на замок.
Із кожним днем все ближче пропасть року,
Пропав мій спокій, я прошу: - не рань…
Та не мовчи, залиш хоч край істоку -
Любові,щоб я бачила цю грань…
Ти ж бачиш, пропадаю я без тебе,
Байдужість всюди – злісний алерген,
Навмисно убиває, мчаться в Небо
Шматочки серця, щоб відчути Дзен.
В житті спустошення,заклякли сили,
Лечу у вирій, а в душі протест…
Зникає поступово образ милий,
Побічний не цікавить інтерес…
Напевно зникну і піду назавжди.
Безмовно кану в смуток самоти.
Блукаю в порожнечі, як та знайда,
Та сподіваюсь, вийду з німоти…
2025 за мотивами 2015
