"Люблю
елементарно
споглядати,
як
Будує
акуратно
непокірну
дійсність
енергійний
ріднесенький
аскет..."
Леся Бандера (1947 - 2011) - молодша донька Провідника ОУН Степана Бандери, мисткиня, перекладачка.
Бездоганно володіла українською, англійською, німецькою мовами. Добре знала французьку, іспанську, італійську, португальську. Їй подобалося малювати, вишивати, складати вірші, які друкувалися у різних виданнях. Звісно, чудові гени далися взнаки.
Вона вела щоденники ще з дитинства, де писала про все приємне і наболіле : про Бога, місце людини в цьому світі, першу любов, кіно, музику, морозиво та всілякі дівочі пригоди.
Наприклад, зберігся лист з березня 1955 року до свого батька : "Найдорожчий тату ! Мені дуже сумно, що Тебе нема. В хаті дуже порожньо без Тебе. Чого Ти аж так далеко до Ірляндії поїхав ? Напиши мені, коли приїдеш. Приїдь уже незадовго, бо мені дуже тужно за Тобою. Цілую Тебе щиро, Твоя Леся". Тоді маленька Леся не здогадувалася, що її справжнє прізвище Бандера. Родина жила під прізвищем Попель у Мюнхені.
Ще один запис датований 4 вересня 1960.
"Ми зараз почали говорити про актуальну тему, про наш виїзд до Канади... кілька днів тому ми дістали позволення (дозвіл на еміграцію). Маємо їхати в половині жовтня, два дні по річниці смерті тата.
Найдорожчий Тату !
Вже майже рік минув від Твоєї смерті...
Я мала людину, яку найбільше в житті любила, перед мною як приклад... Вечір, перед спанням, як я Тобі казала "на добраніч", Ти мене переважно цілував у личко... Це було найбільше щастя, яке я дотепер зазнала, і мабуть такого щастя я не зазнаю вже ніколи, Тату...
Тобі судилося, Тату, лягти на полі визвольної боротьби України. Ти є символом для цілої країни. Ти є символом для українських націоналістів і патріотів. Ти є нашим провідником, Тату, бо я дуже Тебе любила, як Ти ще жив, а тепер ще більше люблю, коли Тебе нема серед нас.
І Тату, прошу, дай мамі нової сили та охоти до життя. Нехай мама ще бодай трохи полюбить життя..."
Леся Степанівна єдина з героїчного найближчого оточення Бандери, котра дожила до проголошення нашої Незалежності.
Тепло її чарівної усмішки ніколи не згасне навіть у найпохмуріші моменти історичних потрясінь.
