Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Не обійти ту річку - ВІРШ

Не обійти ту річку що тече, Як й не забути перший цілунок, Коли до раю мрія віднесе, І до сп’яніння духмяний трунок, Ти покладеш голову на плече. Він наймиліший в той час, хіба ні? Хай хтось й щось скаже, все ж не повіриш, У повноводній річці, без брехні, Віра в кохання, бо ти ним мариш, Душевний спокій, сповнений надій. Потік весняний, надто бурхливий, Поміж гірських хребтів до долини, Най би відчути, нині щасливий, Не перешкода й дощі щоднини, Кохання витримає і зливи. Роки упевненості, як квіти, Що розквітають у кожній сім’ї, Сяючі очі, радіють діти, Як скарб любові, в легкій течії, Щораз зуміють серця зігріти. Літня пора минає, йде осінь, Мов журавлі, діти знайшли свій шлях, Мольба на вдачу, щоби ясна просинь, Хай перешкоди не приносять страх, Мирного неба родина просить. А що ж їм двом, залишились одні, Десь загубилося тепло й ласка, Щодня вже ліки, погляди сумні, Чи закінчилась життєва казка? Часом здається, що стали чужі. Мов річка розділилась, озерця, А поміж них крутезні береги, Вони не чують рідний стук серця, Чому це з ними зробили роки, Підкралась старість, жаль з нею й впертість. В потоці річки вирує буття, Для них обох думки-метелики, Було кохання, чи лиш метушня? Жага спокуси, вино в келихах, До оп’яніння, ти навік моя. А де ж тепер, втопились почуття? В очах зник блиск, немов би пелена, Років завіса, зникло відчуття, Доброти, ніжності.Тиша земна, В собі сховала парадокс життя. Не обійти ту річку, що тече, На жаль, не завжди довічне щастя, Та кожен з них в небеса понесе, На згадку лишить весни причастя. 26.10.25 р