Їх повернули на рідну землю,
Лише би смерті ці не даремні,
В рідну цю землю тіла Героїв,
Життям закрили нас всіх собою.
Лишаться рідним тепер могили,
Дай, Боже, в горі терпіння й сили,
Почуй молитви, витри їх сльози,
Ці смерті в серці всім як занози.
Так "На щиті" їх рідним вертають,
Тут на колінах всіх зустрічають,
Яке ж то горе прийшло до хати,
Враз посивіли матінка з татом...
Вже до могили тепер стежина,
Не буде в домі доньки чи сина,
І без коханих вдови -дружини,
Дідки без тата - він в домовині.
Їх повертають, за ними плачуть,
Вони схід сонця вже не побачать,
І не нап'ються води з криниці,
Лиш будуть рідні за них молитись.
Нам пам'ятати цей подвиг вічно,
Шкода, що доля така трагічна,
Небо дощем за них молиться Богу,
Стяги схиляються, квіти під ноги...
Галина Грицина.
