Як у полі танцює пшениця,
Зелена, неначе весна,
Гойдає струнка чарівниця
Голівку в обіймах дня.
Шовкові стебла колишуть
Вітри у м’яких кружалях,
І хвилі легенько гойдають,
Немов на морських шляхах.
Співає вона про надію,
Про силу в земному теплі,
Про зерна, що в серці дозріють
І стануть скарбом у житті.
Вона ще росте, молодіє,
Та в ній вже дозріла краса —
Пшениця зелена радіє
Під співом теплого дня.
Колоссям шепоче про мрію,
Про тиху любов до землі,
І вітер, як ніжну надію,
Несе по широкім лані.
То вгору злітає, то нижче,
То в’ється, мов хвиля в степах,
І світиться сонце все ближче
У теплих дбайливих руках.
Так ніжно танцює пшениця,
Так щиро вона нам співа —
Немов молода чарівниця,
Що світ збереже крізь жнива.
