Ой, не дивись скоса,
Ти золотокоса,
Танці по травичці,
На підборах звичка.
Ой, ті черевики,
Зовсім невеликі,
Та ступне сміливо,
Вже й усмішка мила.
Тупи… та й туп ніжки,
Встелені доріжки,
Золото і срібло,
Сонце пестить ніжно.
А, вітрець хлопчисько,
Ич, літав занизько,
Лист підніс корали,
Скрізь розсипав чари.
І, партнер щасливий,
Хоч бува й зрадливий,
Вмить під ручку часом,
Круг, бадьорить вальсом.
Тупи… та й туп ніжки,
Тож танцюй ще трішки,
Далі по горбочках,
Скік та й по лісочках.
Най всюди багряність,
Світу несе радість,
Зранку, все в намисті,
Росам золотистим,
Промінь придасть блиску.
Там, по річці хвилі,
Вже прокиньтесь милі,
Досить мліти в штилі.
Осінь, чорні брови,
Хмурить до діброви,
Що замало часу,
Щоб взяти прикраси?
Стук, підбором дзвінко,
Враз, заграй сопілко,
Як весною й літом,
У руках майстрині,
Ген та й по долині,
Злата сипну нині.
Гей, вітре, коханцю,
Знов йдемо до танцю,
По полях, землиці,
Під дудку цариці,
Будь покірним, друже,
Сяйво по калюжах,
Швидко розплескати!
Краплі у глазурі,
Барви темно-бурі,
Дощик скропить вчасно,
Все ж нехай не часто,
Хоч і веселково,
Скрасить все довкола,
А вроду не рушить,
Лиш, злегка присушить,
Щоб бабине літо,
Й сонце через сито,
Та й всюди сіяло,
Небо у блакиті,
Хай придасть ті миті,
Щоб невтомні ніжки,
Завжди мали міцність,
Землю прикрасити,
Всюди розстелити,
Рядна та й парчеві,
Здатні королевій,
Вдень, вночі вгодити,
Ніжки не втомити.
Зорі метушаться,
Це ж шматочок щастя,
Гра сяйвом іскриться,
Місяць веселиться,
Зирить не лукаво,
Браво, пані браво!
Світло пурпурове,
Край неба шовковий,
Смужки, ледь червоні,
В сині, у полоні,
Дивні сни, казкові,
Тут, табу розмовам,
Настрій теж святковий.
Тупи… та й туп хутко,
Звук довкола чутно,
Це ж майстриня осінь,
Всіх до танцю просить!
21.10.25 р
щоб управні рухи мати -
