Мої очі бояться забути про небо,
Серце боїться, що зрадять вогні.
Ми нетривалі, мов дотик плацебо,
Шукаємо світло в гущавій пітьмі.
Ллємо сподівання у ковші бадилля,
В якому давно проросла чорнота.
Черпаємо сонце із вуст мандарина
Із запахом солоду битого скла.
Чекаєм обіймів, які розривають,
Аби упіймати фантомну весну:
Їй молоді́ бо ніколи не зрадять...
Чи ми молоді, уві сні й наяву?..
02.10.2025
Зворушливі рядки! 
