-Скажи, Йване, що то з нами?!
Всіх даруєм гарбузами,
А то значит, що йди гет
Й не сміти на мій паркет?!
Кажут, що старі все ниют,
Молодим мозґи вправлєют
Ну, а шо скажи не так,
Як кругом такий бардак.
Сего не було ніколи,
Ше колим ходив ло школи,
То ми всяке витворєли,
Фіри на дах виставлєли,
Фіртки й брами смо здоймали
І по ко́рчах десь ховали.
Але то всьо наше бу́ло
Зпоконвік сє не забуло,
Так робив мій прадід, дід
Здавна тєгнисє той слід.
Ну, а се сє звідки взєло?
Щоби зараз нє трафлєло.
Десь най сим сє контитуют
Але нам не експортуют.
В каждого є свій звича́й,
Й десь його не позичай
Бо се сє не позичєє
Ну се бігме шлях трафлеє!
Хтось буде в світа́х водив
Козу і Маланку?!
Чи віночки з Зеленсвєт
Приб'є си до ґанку?
А ми взєли гарбузи,
Вибрали їм вочи,
Засвітили там свічки,
Плакати сє хочи.
Ще й роки́ поназивали
Якимись Биками,
В нас, що сво́го вже нема,
До к....ї мами?!
-Та не злисє ти, Штефане,
Мо ще всьо на місце стане,
Знов будут колядувати,
Мерли́х звикле шанувати,
Як колись, тихо з свічками,
А не з тими гарбузами.
Літают, сміютьсє,
Скелетами б'ютьсє,
Страшут вовкулаками,
Лазєт вурдалаками.
Мо десь в Анґлії так й траба
В них такі звича́ї,
Але нащо нам сево
В нашім древнім краї?
-Ой так, Йване,
Тра ставати,
Підем гарбузи ховати,
Бо не з'їсть свинє ні кнур
Висадєт гарбуз на мур
Й бавлєтьсє в американців
Чи яких других маланців.
Вам, що свого мало,
Чи вас закарало?!
Чужим не втішайтесь,
Й свого не цурайтесь.
21.10.2025 р.
