Байду́же осінь одягає дерева паркові у туск*,
А буревій пройшовсь по гаю немов дратований Прокруст.
Вербиця на́впіл розщепилась, туман журби над ставом ліг.
Пливуть хмарки по небосхилу й глитають зоряний поліг.
А десь у балці поза гаєм, де мак волошку обіймав,
Чуття, що збилися у зграю, навік заклякли поміж трав.
Ми розійшлись по різні бо́ки на схресті вуличних доріг
І вже минуло зо два роки, як зник взаємин оберіг.
Пронісся час мов електричка крізь ворох днів на тлі буття,
Але незмінною є звичка чимчикувати навмання...
Позаду списана сторінка та недописаної шмат.
Гортає доля книгу стрімко. Кінець роману! Шах і мат!
20.10.2025
*туск – туга, смуток
Муза та митець (діалог)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996893
Муза та митець - 2 (діалог)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998051
Муза та митець - 3 (діалог)
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003325
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
