Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Тополя: Спокіи - ВІРШ

Примруживши очі, вдивляєшся вдаль, Де сонце проміння своє розкида. Де небо розкрилене гонить печаль, і стелить перину свою навмання. Так хочеться спокіи там просто знаити, І в білу перину пірнути з розгону. А потім купатись в тіи піні, пливти, І відпочивши, вернутись додому. Далеко за обріи заграва сіда. І зорі ведуть тои нічнии хоровод. Де місяць вмиває прозора вода, І поринаєш у сон без турбот. І сниться та тиха зманіжена даль. Шепочуть на вушко примхливі дощі. І вже заблудилось і горе и печаль. І ясні і сонячні ждуть мене дні.