Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес: Не мав Герой і сорока п’яти… - ВІРШ


Ганна  Верес: Не мав Герой і сорока п’яти… - ВІРШ
UA | FR | RU

Поезії для дітей (не для дорослих)

Бібліотека | Поети Клубу Поезії | Спілкування | Книгарня | Літературні премії | Контакти КлПоезії |

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 1

Пошук


Перевірка розміру




Не мав Герой і сорока п’яти…

Ганна  Верес :: Не мав Герой і сорока п’яти…
(Круш Юрій Тарасович (1.06.1977. с. Бережівка, Ічнянського району, Чернігівщина – 5.05.2022. Донеччина). На Бережівському сільському кладовищі відспівали і провели Героя в останню дорогу. Останки у закритій труні, які у село доправили із Дніпра, хоронила родина Крушів. Але священника просили не називати імені сина, бо й досі не прийняли його смерть. Рідня вірить, що він живий. «Мо’ лежить десь зранений, може якісь люди його знайшли чи у полоні. От не вірю у його смерть. Материнське серце так відчуває», - мовить мама Юрія Лариса Круш). У день червневий, теплий, особливий, Що в літечко уже помандрував, Круші були по-справжньому щасливі: Зорею хлопчик у сім’ю упав. Тож дякували Богу мама й тато, Й село раділо, бо ж козак зросте. Здавалося, повеселіла й хата, Адже маля, як янголя святе. Юрасиком хлоп’ятко те назвали. Ростили й дбали про дитя, як слід, У сні страшнім не бачили навали, Що сколихне і Україну, й світ. Спливали дні, мов річечки у море, Поповнюючи таїну життя, Ніхто не знав, що стільки буде горя, Бо ж вірили у світле майбуття. Та лютий все змінив у двадцять другім – Упав Гостомель, Буча – у вогні… Народ стогнав від вражої наруги… Круш – волонтер, мов ангел на війні. Він подає всім руку допомоги, Забувши про безпеку і про сни. Торує чесно шлях до Перемоги. Гадав, та прийде до кінця весни. Та помилився… Бачив, його руки Потрібні там, де важче, – «на нулі». І він іде… Із рідними – розлука. Полон – випробування немалі… Він командиром в сімдесят дев’ятій*, Де ворог, божеволіючи, тис, Йому навстріч – снаряди і прокляття: «Звідки прийшов до нас, туди й котись!» Та трапилась хвилина непоправна: В окоп, де Труш, ударили кати… Навіки чорна дата – 5 травня… Не мав Герой і сорока п’яти… Душа матусі молиться й ридає – Не вірить, що синочка вже нема. Недоля й батька котрий рік гойдає, В волоссі поселилася зима. Ну, як повірити й змиритись людям, Що син не ступить більше на поріг, Що у могилі сильні його груди? Чому ж Господній хрест їх не вберіг?.. 13.10.2025. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко

ID: 1049446
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 13.10.2025 15:37:28
© дата внесення змiн: 13.10.2025 15:39:35
автор: Ганна Верес

Мені подобається 2 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (150)
В тому числі авторами сайту (8) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Сокол, 15.10.2025 - 08:13
Царство небесне герою. Так нищать нас Українців. 17
 
Зворушливі й щемні Ваші присвяти героям. cry
 
Спасибі вам, друзі. 17 17 17 give_rose
 
Ніна Незламна, 13.10.2025 - 19:45
17 17 17 cry
 
Ганна Верес відповів на коментар Ніна Незламна, 14.10.2025 - 22:54
Спасибі.
17 17 17 give_rose
 
Мандрівник, 13.10.2025 - 19:21
Вічна пам'ять Герою України.
 
Ганна Верес відповів на коментар Мандрівник, 14.10.2025 - 22:54
Дякую Вам.
16 17 17 17
 

Нові твори