Наснився сон, що ще кує зозуля,
А солов'їна пісня лине в тиху ніч,
Я про свій вік чомусь усе забула
І серце знов летить тобі навстріч.
Звідки цей сон? Вже в коси сивина,
Снігами білими упала не спитавши,
Я вбрід пішла б, не відчувала й дна,
Бо молодість в душі цвістиме завше.
Ні, це не сон! Десь з літньої пори,
В туманах тут блукає юність, нині,
Стоять край шляху мужні явори,
Вклоняються вони кожній людині.
Як часто ще приходить в мої сни,
Ця пісня солов'я, цей лік зозулі,
Тому так мрію дочекатися весни,
Бо почуття в душі ще не поснули.
Галина Грицина.
