Знову дощ! Він неначе навіки
І води розливаються ріки,
Вся Одеса сира,непривітна,
Темна,хмарна,така безпросвітна!
Знову дощ,без кінця і без краю,
Під дощем я блукаю,блукаю,
Під дощем моє серце сумує,
Але осінь невпинно крокує.
Вже промила дороги і грядки,
І наводить свої скрізь порядки.
Може плаче вона разом з нами,
І сумує разом із дощами.
Буде сонце,і листя багряне,
Будуть ранки,як завжди,в тумані,
Буде все,бо її верховенство,
Для нас- сум,а для неї- блаженство.
09.10.2025
