Я спрашиваю себя: почему?
Столько отчаяния, столько потерь,
а в остатке –
только холодная потребность отомстить,
как проглоченный крик.
Чёткий расчёт, выверенный план, высокий взлёт.
Осень!
Что со мною не так?
Твои листья облетают, и лишённые покрова позиции
взывают: давай, сотри их в порошок, разорви на
куски это серое кубло.
Нижнее небо –
не нежное.
И тучи сегодня сердиты, и птицы
искрили крыльями.
Ибо настало время, когда за одного битого – десять небитых дают.
Ибо настало время, когда уничтожить врага – равняется – спасти побратима.
И ещё – того деда из прифронтовой зоны, что не спешит уезжать,
и пятилетнюю девочку, что подарила тебе рисунок с сердцем желто-синим...
Каждое решение – как нож, погружённый в темноту.
Каждая победа – как источник, пробившийся сквозь насыпь.
Каждая потерянная любовь – как расплата за право быть честным.
Каждый полёт – как попытка договориться с Богом.
08.10.2025
(Перевод с украинского)
СИЛИ НИЖНЬОГО НЕБА
Я запитую себе: чому?
Стільки розпачу, стільки втрат,
а у залишку –
тільки холодна потреба помститися,
ніби проковтнутий крик.
Чіткій розрахунок, вивірений план, високий злет.
Осінь!
Що зі мною не так?
Твоє листя облітає і оголені позиції
волають: давай, зітри їх на порох, розірви на
шмаття це сіре кубло.
Нижнє небо –
не ніжне.
І хмари сьогодні сердиті, і птахи сьогодні
крилами іскрили.
Бо настав час, коли за одного битого – десять небитих дають.
Бо настав час, коли знищити ворога – дорівнює – врятувати побратима.
І ще - того діда з прифронтової зони, який не квапиться виїжджати,
і дівчинку п'ятирічну, що подарувала тобі малюнок із серцем жовто-синім...
Кожне рішення – ніби ніж, занурений в темряву.
Кожна звитяга – ніби джерело, що пробилося крізь загату.
Кожна втрачена любов – ніби розплата за право бути чесним.
Кожен політ – ніби спроба домовитися з Богом.
