День задрімав на пагорбах м'якеньких,
Турботливо повітря холодненьким
Вкриває день, шо втомлений від сонця,
Що в кожне світлом тягнеться віконце
Немов дитина, сонно зазирає.
Забувся день, дрімає попід гаєм...
А вітер у цей час повсюди дихав,
Ступаючи повз пагорби він стиха...
Дрімає день, крізь сон собі сміється!
Прокинеться й до справ своїх береться!
Спочинку знає мало він улітку,
Бо швидко відцвітає літо-квітка…
