Колись зупиниться війни руїна,
хвилює нас усіх: коли ж?Коли?!
Є миру час, і для війни- година,
життя ж, неначе, леткий подих мли...
Екклезіасте, щирий Соломоне,
ти мудрим був, багато що пізнав,
найгірш , коли у серці любов схолоне,
і відчай тих, хто Бога не шукав...
Читаю я думки тисячолітні,
і думаю про різність тих годин,
про нас, бо ми, мов, птахи перелітні,
з народження у смерть в нас шлях один...
Сміємось, плачемо...І проминаєм...
В бідності, чи у багатства пишноти,
як марева ніхто нас не почує,
не закричить душа із висоти...
Шукає птах для себе любий вирій,
до нього він із вірою летить,
для Господа ж ми,грішні,діти милі,
наш сенс із Ним прожити кожну мить...
