Коли опадає листя
на сіре поруччя днів
і сонця колюча линва
вгризається у ріллю,
напевно, тоді уперше
не стримує небо гнів
і сходиться світле з чорним
невперше, однак, в бою.
Коли на твоїх зап'ястях
пришвидшує осінь рух
і вже не дивують зморшки
сполохану сивину,
напевно, тоді уперше
торкаєшся правди рук
і бачиш, однак, невперше
нерівну оцю війну.
Коли за вікном тумани
розстелюють свій сардак
і десь на межі поліття
розходиться все́біч мла,
уперше життя приймає
усе, що було не так,
а листя, однак, невперше
затулює світ від зла.
30.09.25 р.
