Я знову осінь любити починаю,
Вона вбирає землю в кольори,
Тихенько шепіт вітру я впізнаю:
«Твори, не тільки мрії неси у ці світи».
Вона в ранковім холоді огорне,
У спогад літо лагідно поклич.
І знов нагадає мені невтомно:
Любити — у світі найважливіша річ.
