Небо в цюю днину хмарне.
Зранку дощик накрапав,
Але почуття прегарне
Він у серці не здолав.
Маю я його у ньому.
Кожну мить його несу
Я на білім світі цьому
І його усю красу,
Що не лиш мене вражає,
Але також всіх навкруг.
Почуття це обіймає
Серце, наче вірний друг.
З ним воно є нерозлучне.
Розлучити смерть лишень
Почуття благополучне
Зможе це в останній день,
Мить останню та журливу,
Але доки стукотить
Серце, я йому, мов диву,
Дивуватимусь щомить
Та у серденьку нестиму
Я його крізь ночі, дні,
Як поезія ця риму,
Щоб воно було в мені,
А також, щоб ним ділитись
З тими, з ким на світі цім
Я живу, допоки битись
Буде серденько на нім,
Щоби разом з ним всі жи́ли,
А не тільки я і більш
Ані миті не тужили.
Прагну я цього найбільш.
Певен я, що день настане
Цей. У всій свої красі
Світле почуття устане
В серці. Житимуть з ним всі.
Євген Ковальчук, 01. 10. 2021
