Зупинишся, глянеш і бачиш - навколо нас
Мільйони людей і сам собі кожен красивий
І кожен несе́ в своїм серці безцінний палац -
Те місце безпеки, тепла й життєвої сили,
Де можна черпну́ти, як станеш ти раптом сам
Мацьонько-несмі́лий між всіх тих дорослих рішень
І весь світ за плечі закине отой титан,
Що виріс з зозульки дрібної. Зі смаком вишні
Тієї, що в тата в саду, чи з мами вином,
З черешнями діда, що люляли ціле літо...
Із піснею баби... З усім домашнім теплом,
Котре на сердечні клітини міцно надіте
Забу́хає пісня снаги́ до закритих дверей.
Зведеться всере́дині міцність фортечної сили.
І, раптом, зупинишся, глянеш - між тисяч людей
Ти йдеш і несе́ш в собі Всесвіт незмірно красивий.
