Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Артур Дмитрович Курдіновський: Вівтар для болю (триколо ронделів) . У співавторстві з Любов'ю Інішевою - ВІРШ

1 Сонце виснажує аж до кісток, Вітер холодний не стишує біль... Дні покриваються смутком, як цвіль, Тліє старий непотрібний квиток... В центрі душі металевий кілок, В серці давно завелась чорна міль... Сонце виснажує аж до кісток, Вітер холодний не стишує біль. Вже опадає осінній листок, Скоро местиме холодна метіль. Може засяє малесенька ціль? Варто триматись хоча б за пісок. Сонце виснажує аж до кісток... (С)Любов Інішева 2 Вітер холодний не стишує біль. Сміх на обличчі - оманливий шар! Серце завмерло під натиском хмар... Темна рапсодія - осені стиль. Листя танцює останню кадриль. Тихо вмирає старий календар. Вітер холодний не стишує біль. Сміх на обличчі - оманливий шар. Скільки нам ще кілометрів та миль Треба здолати? Ілюзій тягар Знову покличе до царства примар. Замість кохання - байдужості штиль. Вітер холодний не стишує біль. (С)Артур Курдіновський 3 Сміх на обличчі - оманливий шар. Сонце виснажує аж до кісток. Доля жорстока збирає оброк З довгих очікувань на Божий Дар. Скільки ще кидати буде у жар? Скільки ще має згоріти свічок? Сміх на обличчі - оманливий шар, Сонце виснажує аж до кісток... Гострий свій біль віддаю на вівтар... Сонця промінчик освітить вінок, Зітканий тінями чорних ниток - Крапля тепла серед тисячі кар. Світлом зроблю цей оманливий шар! (С)Артур Курдіновський та (С)Любов Інішева