Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Артур Сіренко: Краплі гіркого меду - ВІРШ

«… Mitten ins Metapherngestöber…» (Paul Celan) У вихорі готичних алюзій Темних, як шпарка, В яку кидає Час невблаганний Золотий таляр Сонце, У безодні іберійських метафор*, Куди провалився будинок, Що стояв на семи вітрах Епохи молокоїда Аттіли: Вапняковий дім-прихисток, В якому зірвало дах-череповище, Коли вітер писання Був нещадний до літер Неохайних пророків, Що жили за отам – за рікою** І кидали дірявий невід У каламуть свавільних ночей Епохи безхатьок Чи то пастухів-номадів. Вчора Ми писали білою крейдою*** Маленькі кінічні істини**** На скелі нетяги сови, Що здавалась незламною Твердю часів творіння, А нині танцюють тіні На стільниках бджолиних – Тіні чорного диму. Ми ласуємо подихом вітру – Осіннього (як усе нині) І гадаємо: може ми теж бджоли, Що марно шукали нектар, Марно літали над Римом, Над луками запашної Аркадії, Думку міняли на крейцер Цісаря. І співали сонату. Примітки: * - після Мігеля де Сервантеса Сааведри всі метафори стали трохи іберійськими на смак – лишають терпкий запах оливок, мигдалю та рудого пилу. ** - можливо, Рейном, можливо, Істром, чи, взагалі, Стіксом, хто зна… *** - буває ще кольорова крейда. Нею писати маленькі істини на скелях вічності не варто. **** - після Зенона Елейського всі істини стали трохи кінічними (ну, зовсім трохи). Мені самому іноді хочеться поселитися в глиняній діжці.