Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Таратайко: Білі Береги - ВІРШ

Я знову там, де мріяв і мужнів. Вбирають свіжість стомлені легені — піскова прірва Білих Берегів гостинна до своїх аборигенів. Стара сосна — живий самотній цвях — стирчить з піску, який шпана місила... Я зріс у цих божественних місцях: від них моя закоханість і сила! Давно розтанув слід від літака, а з ним і ти — моя юнача мріє. Блищить Десна — така і не така — один лиш час ніколи не старіє. Вітри кружляють — старості посли, а ще ж не зникли й спогади дитячі: я тут тонув і тут мене спасли — мабу́ть на те, щоб я за все віддячив. Засвою, що згубив, а що — знайшов. Щоб знов сюди вертать — перепочину. Мою синівську дяку і любов прийми, моя Маленька Батьківщино! Серпень 2025 ---