|
Горять вогнями срібноокі роси –
Таких не стрінеш влітку й навесні.
То дні вже вересневі у дорозі,
Лунають позивні їх голосні.
Давно відгомоніли теплі грози,
Калина одяглася у печаль,
Ховаючи сліди дрібних корозій.
Жовтіти зелен-гай ледь-ледь почав.
Ще день пірнає в сонячну оазу,
Про відпочинок просячи вітрів,
Журливе «кру» нагадує щоразу,
Що журавлиний клин пливе вгорі.
18.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
ID: 1048228
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 23.09.2025 21:44:19
© дата внесення змiн: 23.09.2025 21:44:44
автор: Ганна Верес
Вкажіть причину вашої скарги
|