Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Позняк: Бабине літо - ВІРШ

Призахідне сонце пригріло кота з неупередженими його думками. Змінив би життя – втім, не та широта, не та вертикаль із роками. Лежить на асфальті, немовби «delete» натиснув – буденне миттєво щезло. «Отак би і нам – ні проблем, ні ідей!» - погляну на писок і хвостик-пензлик. Вітрець охолоджує шкіру котячу, лоскоче реберця та вушка. Земля на малюнку про космос - як м'ячик. Наразі котові – тверда подушка. Земля ще мандрує навколо Сонця, тримає свій курс, траєкторію, нахил. Коту невтямки, що земля пахне прахом, що є в ній вода, і нафта, і стронцій. Що дихає він під мелодію Баха, яку виграє нам красна ця осінь.