Йде холод,
Загрожує смертю Німфеї,
На водній гладіні обкручує лист.
Він колом
Вихриться, упивсь акварелі:
Мов літо із осінню вдвох обнялись...
Красива
В розлуці лілейна зажура
Шокує вразливого споглядача.
Як символ
Тепла -- острівці тьмяно-бурі,
Відлуння минулого, тиха печаль...
У втомі
Русального квіту граційність,
Схлип діви озерної серце затис.
Натомість
Подякуймо осені цій ми,
За повінь парчеву - рясний падолист.
