Я дивилась на зорі, холодні і сині,
у такій же самотній безодній імлі,
і питала у неба: «Коли ж буде спокій
в цій віками мордованій рідній землі!?»
Та насупились зорі, а небо мовчало,
чорні хмари увесь небокрай затягли.
Схоже, слів і пояснень і в неба не стало,
лише гуркіт шахедів – відлуння війни…
Н. Пашутинська
Так і є.