Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Береза: Прихисток у любові - ВІРШ

Ще спатиму, а ніч мій профіль п’є, малює світлом тіні на подушці. Тремтить повітря — наче все святе сховалось у волоссі десь за вушком. Згортає час розсипані думки, як пізня осінь листя на алеї. І млосні сни — тремтливі острівки — виводять поміж нами паралелі. Ще спатиму, а ніч тримає дім, де тіні сходять по старій драбині. Вікно малює вежі на стіні, і місяць світло сипле по перині. Рука на теплій лінії плеча відчує обрій, де немає змови. А серце, ніби в келиху, звуча, шукає собі прихистку в любові. І вранці сонце стане між плечей, намалювавши силует крилатий. Хто зміг торкнутись вічності очей, той вже не вмів ніколи забувати. © Ольга Береза