Вже майже шоста..., ранок льодяний,
В низини тихо крадуться тумани,
Таке буває тільки восени,
Коли дерева й жовті і багряні
Накриє сиве море..."Ох й краса...",
В думках твоїх раптово пронесеться,
"Ось саме час ступнути в небеса,
Ти, Осінь, королева мого серця"
Та ненадовго цей небесний бал,
Розвіє вітер слід казок сріблястих,
Й закриється зухвалий той портал,
Що так бажав осінні барви вкрасти.
Ось сонце сходить й золотом своїм
Мене зігріє й поверне на землю,
Залишаться тумани-крадії
Між снами і тонкою аквареллю....
