Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Василь Гаврилишин: 20 лютого (з архіву) - ВІРШ

Сьогодні випадково знайшов в домашніх записах один з своїх старих дитячих віршів. Так, їх були десятки - однак я їх особливо не беріг - то дарував комусь, то забував у старих зошитах. Та й чого дивуватися школяру. Тільки закінчуючи 10 клас - в 2016 році - я зареєструвався в Клубі Поезії і став публікувати деякі свої роботи. Завдяки тому і можу тепер порівнювати себе тоді і зараз. І так зможу порівняти і за кілька років. Цей вірш був моєю гордістю в 7 класі і я вважав його втраченим. Тепер він стає моїм найдавнішим збереженим віршем. І хоч він дуже далеко від тих стандартів, які я ставлю собі сьогодні - а проте - це чудова нагода обернутися і побачити яким я був і як я змінився. Насамкінець - коли б той школяр не писав «20 лютого» - то нинішній 25-літній юнак би не створив того, що я публікував тут останніми місяцями. 20 лютого Ранкове небо траурно сіріє За тими кого вбили і вбивають А вогнище не гасне і не тліє Вони й багато інших ще палають Вони горять не просто, захищають Святих людей від рук силовиків А хто до них діткнеться - покарають Німою мовою вогненних язиків Бандити заховались у чорних кабінетах І звідти нас завзято проклинають Вони сидять при гратах і багнетах Залізні двері надійно замикають Пройдуть роки, вони умруть Лише ніяк не зрозуміють Що українців всіх не перебʼють Що брудні гроші нікого не зігріють Будується цегляна барикада Щілинки є там навіть для бійниць На Майдані справедлива рада Показує що в нас серця із криць І криця не така, що легко розбивають Вона як діамант тверда і досконала Про що казати - танки не ламають То де б уже та влада поламала? 21 лютого 2014