Життю радіти,
Неначе діти,
Я буду кожну мить.
Воно ж єдине
І з часом сплине
Колись-таки умить.
Нехай завади
Я без відради
Стрічаю все ж на нім,
Та я долаю
Всіх їх до краю
На світім земнім,
Бо ж народився,
В цей світ з’явився
Я так, як і усі,
Щоб в щасті жити,
А не тужити,
Щоб світ в усій красі
Його сприймати
Та працювати,
Щоб сталося це все.
Життя ж на таці
Мені без праці
Повік не принесе
Те, що бажаю.
Я добре знаю
Цю істину, як й ти.
Без неї, люди,
Нікому всюди
Мети не досягти.
Євген Ковальчук, 26. 09. 2021
