Тіні оживають у саду.
Жовтопадом скочується листя…
А мені ще ніжність літа сниться:
у полях отавою іду,
роси розстелив Чумацький Шлях,
вечір омиває рясно збрую,
євшан-зілля чарами парує,
губиться в пахучих чебрецях,
тихий вечір поїдає ніч,
цвіркуни довкіл тріщать громами…
Нині все окутано в тумани
де ми із жовтопадом віч-на-віч.
20.09.25р.
