Я пам'ятаю, як недавно
Моє серденько ще жило
І радісно так калатало,
І жить так весело було.
Тоді воно не знало горя,
Не знало болю й почуттів,
Що називаються любов'ю.
І як же ти, Амур, посмів
Убить його стілою муки.
Стекло серденько моє кров'ю.
Бо поміж нами спить розлука
Й для чого він тію любов'ю
Стріляв у нього. Зрозумій:
Це не для мене. Я жила
В своєму світі щирих мрій.
Тепер лишилася одна
У цій печальній самоті.
Я знаю - це лише слова
У божевільному листі.
Тепер мого життя нема.
Нема навіки і не буде.
Зітри з підлоги мою кров,
Щоб не дізнались інші люди
Наскільки згубна є любов.
7 листопада 2009 р.
