У селі Шмати, де колосилось жито,
Народився хлопець, в майбутньому – науки світло,
В сім’ї трударів, з любові й труда –
Ваша дорога у світ науки пролягла.
Від геології землі й криниць глибинних,
Де камінь спить у тиші поколінній,
До зрошених полів, до садів, до води —
Ви серцем прагнули їм завжди допомогти.
Від технікуму шлях вів у Київ знаний,
Де Шевченків університет, мов храм вогняний,
Дав знання про науки світи,
Щоб істину вивчати – крок за кроком йти.
В аспірантурі Ви знайшов свій шлях,
В науці мали відкриття, мали розмах,
Ви безкраї поля облаштували зрошенням,
Займалися дослідженням систем та їх відродженням.
Ваші дослідження, мов світло у пітьмі,
Прокладали шлях воді й землі,
Ви першим говорили про зміни і про час,
Про клімат, що кидає виклики і зараз.
Ви – академік, вчений, знаний на віки,
Будівничий зрошення й науки береги,
Творець стратегій, водної безпеки,
Щоб хліб родив в негоду і у спеку.
Ви – науковець, Ви – творець,
У науці – поважний Ви мудрець.
Від краплі вод – до вагомої справи,
Від техніки – до стратегій держави.
