Йому було десять. Він бачив пекельні вогні,
Здригався від болю, який оперізував тіло.
І зрадницьке небо точило сталеві ножі,
Світилося горем, яке відбивалося біло.
Удар за ударом: скінченно-нескінчений бій.
Жива канонада, розстріляна дотиком шуму.
І постріли вгору, мов сонний задумливо-рій,
Зводили час на беззвітно загрозливу гуму...
В повітрі пекло́, розчиняло живі епізоди,
Лякало безвихіддю, змістом і гнівним плаче́м...
Як багато людей, котрим в тисняві псевдо-свободи
Всього лише десять,.. на втіху і скинутий щем...
30.08.2025
