Ідучи шлях від юності й до старості, Ми так хотіли стати тими, ким ми зараз є. Та ми не вміли, бо впадали в крайності, Ми не вміли собою бути, або не могли. Нас не вчили цього в навчальних закладах, Нас учили бути зручними людьми. Бо навчаючи нас, бути собою Ми могли би стати - неконтрольованими. Так для когось, це не так й важливо, Просто живуть, народжують і ростять дітей. Вони, не сподіваються на диво, Їхній світ - світ простих людей. А хтось, над цим замислюється часто І наскільки пазли сходяться усі. Людство - це єдине братство, Хоч кожен по-своєму, долає повороти круті. ©Наталія Малярчук (22.01.2025)
ID: 1047756 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 16.09.2025 12:27:41 © дата внесення змiн: 16.09.2025 12:27:41 автор: Наталія Малярчук
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею