Осінь відчинила свої двері сонно,
Відступив жаристий подих літніх днів.
В купелі зірковій ночі прохолодні
Слухають сонливо трелі цвіркунів.
Кетягами з неба ллється диво світле,
Прохолода плечі кутає квіткам.
В пелюстках заснуло сонечко змарніле,
Що промінням ніжність виткало вітрам.
Помережив носик яблучка осиний,
Їх в саду плодовім зваблює нектар.
В прохолодних краплях – смак осінньо-винний,
Піснею й медами пахне з них відвар.
В шати з оксамиту вбралася калина,
Ген за видноколи впав легкий туман.
Пташка перелітна вклониться ґаздині,
На крило вхопивши смаку літа дзбан.
Л. Таборовець
