Присвята Андрію Синишину
(Андрій Синишин – військовий, актор театру «І люди, і ляльки» й театру ім. Леся Курбаса. Загинув 16.04.2025 року побл. населеного пункту Юнаківка Сумського р-ну Сумської області)
Прийшла батькам у квітні вість -
Пропав їх син на полі бою.
Йому було лиш 26 –
Актору, воїну-герою!
Майже 5 місяців чекань,
Майже 5 місяців надії
Втекли..., немов від ляку лань,
Закрили вірі в диво вії.
У рідний дім Андрій вертав
Уже закутий в чорну нішу.
В театрі різні ролі грав.
В житті зіграв – найголовнішу:
Вкраїну він обороняв
Із перших діб війни об’яви.
За рідний край життя віддав –
Через любов, не задля слави.
Міг жити ще багато літ,
Співати, грати на гітарі,
Топити в людських душах лід,
Пити вино під спів у барі,
Світло очей своїх нести -
Коханій, рідним, друзям, світу,
Писати Богові листи,
В слідах лишати добрі міти.
Та ворог все це поламав –
Убив Андрія в ріднім краю.
Він 26 всього лиш мав…
Тіло – у ґрунт, душа – до раю.
Звали Синичкою його
Друзі, колеги по роботі.
Відкрите завжди мав чоло.
Веселим був, легким у льоті.
***
Лети ж, Синичко, лети
У вищі світлі світи.
Світи нам звідти, світи,
Як тут робив оце ти.
