Хай погода хмарна,
Та в душі любов
Розквіта прегарна
Знову, знову й знов
Так, неначе квіти
Пищні навесні,
Й хочеться радіти
Лиш життю мені.
Ця любов велика
Серце обійма,
Хай вона безлика.
Хай лиця нема
В неї, та я знаю,
Що вона живе.
Серцем відчуваю.
Серденько живе
Цю любов тримає
У собі весь час,
Доки він минає
В світі цім всякчас,
Доки я на цьому
Світі ще дишу,
А також на ньому
Вірші ці пишу,
Щоби залишити
На землі свій слід,
Щоби розтопити
Не́нависті лід,
А в серця людськії
Привести любов,
Що, як вогнянії
Свічі, знов і знов
Буде в них палати,
Людськії серця
Ніжно зігрівати
Буде до кінця.
Євген Ковальчук, 20. 09. 2021
