Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Livoberezhna forever: Дівчина. Поле. Дорога - ВІРШ

Лине молитва до Бога. Плине думо́к глибина… Дівчина. Поле. Дорога. Дівчина в полі – одна. Очі, сльозами промиті, відчаєм стислі вуста… Милі, секунди і миті… Села, заправки, міста… Ніби химерні портали – марення, думи і сни… Серця шматок відірвали, кинули в пащу війни. Тіні встають з потойбіччя, шарпають струни вини́… Жінка з дитячим обличчям - серед трясовини́… Б’ється у мозку тривога, відчай постійно гризе… Одноманітна дорога саваном сірим повзе… Згадує близькості втрати, голос, цілунки і сміх… Серцем летить – обійняти!.. Відстані – бісівський сміх… Доля жіноча стокрила, звичаї, норми століть… Дівчино, ластівко мила, я заклинаю – доїдь! Вирви з лабет, доторкнися, в душу надію зрони… Тільки в путі – не спіткнися, дику байдужість – спини! Місія жінки – триматись, віру з любов’ю нести. …Плаче згорьована мати… серцем – на блокпости Падає… знову злітає… топче безсилля своє!.. Тільки життя – не питає: «Скільки синів в тебе є? Скільки готова віддати в відчаї прийняття?...» Матінка, горлиця-мати, в неї забрали дитя… Вкрали. Сховали у хащі… Кров витікає із ран… Хто ж його знає краще?.. Тільки довкола – обман, Пустка, мовчання і скрута… Тиша така – хоч кричи!!! Зникни, недоленька люта! Мойри, сховайте мечі! Дайте удвох нам набутись в радості, щасті й добрі… Дайте йому повернутись… Треба – мене заберіть. Поле. Дорога. Машина. Відчаю глибина… Їде до сина дружина. Тужить матуся одна… 09.09.2025 © Ірина Лівобережна