Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: oreol: Кожен осколок - це рана, молодість наша танцює на розі вулиць - ВІРШ

Ми йдемо зоряною стежиною. Молодість наша танцює на розі вулиць. Память шепоче «а що як». Вітер дме без попередження. Серце коливається, не знаючи. -А що ж там ? -Невже не звернемо хоч раз.. та все ж ми обнімемось, знову обнімемось, пригорнемось, посміхнемось як колись, як колись. Деякі шляхи манять, звуть. Інші вислизають з-під ніг, А ніч, бунтівниця ніч, Нагадує те, що ми забули. Зірки, приховані під ковдрою небес.. крик сови.. совиний крик. Кожен поворот розповідає про життя, наше життя і в небуття... і в небуття, прощаємось, прощаємось, взмах рукою - дороги.. дороги.. залишили, залишили там ми життя, земне життя.. частинку себе.. на тім розі. Ми біжимо. Ми падаємо. Ми блукаємо. Розбиті серця в мареві.. під хмарами, під хмарами. Кожен осколок - Це сльоза, я ще жива, я ще жива. Деякі шляхи кличуть нас. Інші ковзають під нашими ногами. А ніч, бунтівниця приховує, накриває, зберігає сердечні рани, залишаючи, залишаючи душевні, душевні шрами. > Зірки під дощем! Кожен поворот розповідає про життя - он ти, а поряд, поряд я. Ми біжимо. Ми падаємо.. блукаємо, шукаєм і не знаходимо. Розбиті дзеркала - осколки в тумані, рани, рани і шрами. Ми біжимо. Ми падаємо.. блукаємо ми Розбиті у хмарі. Але кожен осколок - Це рана.